Війна Засохлих мук у грудях гронце Вдів, матерів, сиріт, коханих. Із болю викресане сонце Землі полоще кров’ю рани. Іржанням простір пил куйовдить, Несе у вічність мертвих птахів, Солоні ріки відчай водить За руки всюди, поміж жахів. І совість, наче вже пом’ята, Апокриф пише божевілля, І з кожного тут робить ката Переполохане свавілля. А суєта на […]
Сон-трава Я йду шукати диво… сон-траву… У лісові приховані священства, Весняні квіти, куполи блаженства, Що душу мають ніжну та живу. В зіницях – краплі неба, цілий світ… І вітер поруч, як легенда давня, Цілує сонце їх вустами травня, Заплутавшись промінням у зеніт. Лілово-сині келихи сердець, Мов лодія бажань, тугі листочки, Про них співають ріки та […]
Дерев’яна церква Перлина переплетення культур, Санскрит зв’язків із давніми віками – Старенька церква, згадки древній мур, Стоїть одна між дужими дубами. Як дзеркало утрачених надбань, Нетлінний скарб готичної будови. Пошарпано давно вівтар бажань, Але фасад суворий та чудовий. Космічної енергії єство На шпиль стрункий спадає з небосхилу, Із лісом архаїчне десь рідство Черпає поміж арок […]
Проліски Плачуть сині ранки Холодом ще рясно, Та весни серпанки Лащаться завчасно. Гнуться вербам віти Від снігів фіксажу, А вже перші квіти З неба тягнуть пряжу. Відкривають вічки Дивні до безтями, Будять темні нічки Теплими вустами. Сонце підкликають До долонь тендітних, Подих водограю В їхніх душах світлих. © Copyright Арина Дорих 2011
Жебраки Слабкі, сліпі, недужі та кульгаві, Немов опалі на асфальт лиски. Ступають по життєвій переправі Под різки вітру тихо жебраки. Зумучені, зачесані недбало… Куди ж затяг їх долі сизий вир? Розфарбував обличчя бруд недбало, Долоні виссав мук усіх пустир. Чекають, хто подасть їм копійчину, А люди, мов сновиди… всі спішать. Не помічають сіру сорочину, До […]
Ми не обираєм долю Прожитих днів листки опалі У жмутках Всесвіту лиш мить, А ми ідем хрестами далі, Хоч серце від цв’яхів болить. Живем у власному Едемі І пекло творим власноруч. З чужої крові в діадемі Чужих дістатись мрієм круч. Шукаємо щасливу карту В колоді кожної душі. Привласнить хочем для азарту Надбання вікові чужі. Та […]
Сніг Білий сніг вербі на голе тіло Крихти неба рясно накидав, Щоб заснуло серце, не боліло, Бо намисто вітер позривав. Білий сніг в долоні взяв морози, Потоптавши обрій без жалю, Поснував річок блакитні сльози Павутинням свого кришталю. Білий сніг накрив крилом сузір’ям Горам плечі, очі, капелюх, Заглянув під купол надвечір’я, Де роїться снів легеньких пух. […]
Ні, я не Мавка Ні, я не Мавка, що живе у лісі, Хоч серце часто мчить до німбу гір, Де грає вітер свій романс мелісі, Де сплять дерева в діадемах зір. Ні, я не Мавка, що зелені коси Полоще діамантами Карпат, Я просто викладаю срібні роси В мозаїку з сльозами тихо в ряд. Ні, я […]
До болю рідне місто До болю рідне місто. Волі дух Лаштунки гороїчні приміряє, Життя щомиті п’є неспинний рух, Сакральний німб із древніх гір спускає. До болю рідне місто. Сірий брук Дощам із пензлем, мов фарбує очі, Долину замок, ніби звяв до рук, Бо скинуть капелюх тривоги хоче. До болю рідне місто… скрізь дива… Лиш я […]
Чужа весна Чужа весна німіє пілігримом, А сонце ниви оре промінцями… І тільки серце плаче попід гримом, Бо чужина квітує під ногами. Ті самі зорі темряву колишуть, Трава так пелехатиться ліниво, Але вітри по-іншому тут дишуть І в грудях так фантазіям лякливо. Чужа весна чужих птахів пір’їни Роняє поруч. Пісні не впізнати. І згадую я […]
