Дихання травня… Дихання травня Виткано дощем, Суниць разками, Перлами конвалій…. На таці травня Трав ефір і щем, У грудях – пустка, Ти розбив скрижалі… Пелюстки сонця Вмочено в зеніт, Сповитки крилець – Серце небосхилу, Сум втисся в душу Крізь розбитий світ… Немає щастя… Хоч би дав Бог силу… Дзвінниця вітру На сурмі птахів… На пальцях […]
Я хотіла повірить Я хотіла повірить веселці, Що з ріки ностальгії напилась, Зацвіла небосхилу на серці, Та зненацька вона розчинилась. Я хотіла повірити сонцю, В нім – світів і обрядів сплетіння, Тільки нічка стозорому гронцю Позривала, як стебла, проміння. Я хотіла повірить сузір’ям, Вони віщі, хоча старомодні… Але хмари розпушили пір’я… І сховались зірки у […]
Скажи, чому ж ти вбив мене, Адаме… Ти з власного ребра зліпив мій світ, А з глини неба мрії та бажання, Вдихнувши в ніздрі аромат кохання, Підняв мене, незрячу… до орбіт… Бо ж душу грів чуттів палкий вогонь, Твоїм ім’ям я дихала щоранку, Всі виміри пройшовши… до останку… Вростала в ніч пелюстками долонь…. Хотілось бути […]
Я втратила найдорожче На місяці знов дощить… І небо, мов той папірус… А щастя зі знаком мінус… Оплакана кожна мить… Тривоги напій гіркий Ковтає вночі безсоння, В скорботі же ніч бездонна І в прірву падуть зірки… Обламано крила мрій, Життя, наче в чорній рясі, Бо спинено раптом в часі Піщаний годинник мій… На місяці знову […]
Я знову втікаю… Я знову втікаю… Від натовпу… сірого міста… Де сонце під шаром пилюки… Туди, де ліси сторічні… Там пульс небокраю І пісня на кінчиках листя, Берізок чарують перуки… Там крила душі відвічні… Я знову втікаю… Юрба, наче магма в судинах, Слів опік лишає по сОбі, Розчавлює волі вибір… Мені б клаптик раю… […]
Ісус Три доби у лоні чорноти. Нагорі ридав Господь за Сина. Богом був і залишився Ти. Слово-плоть. Надянгол. Надлюдина. Ще боліли рани, та терпів. Кільця поту… а у них – страждання. Не тримав образ на ворогів. І таки збулось Святе Писання. Повернувся. Знову грішний світ… На хресті вже інший помирає, Зло ще все […]
Найважливіше Для радості – сміх, Дорога – для ніг, Слова – для пісень, Для радості – день. Робота – для рук, В біді – вірний друг, Для квітки – роса, Отаві – коса. Для крил – висота, Душі – доброта, Для серденька – кров, Для щастя – любов. Для ночі – зірки, Вода – для […]
Вітряк Старий вітряк, поламаний, безсилий… Припали плечі порохом віків… Стоїть самотньо, замочивши крила У безвість безтурботну тихих снів. Тепер вже він весь час відпочиває – Нема роботи. Сліз іскриться слід. Колись він цілувався з водограєм, В маленькій краплі бачив цілий світ.. До нього звідусіль сходились люди Молоти жито. Знав він кожен рід… Та час минув…. […]
Усе мине… Усе мине…. Усе… Ніщо з усього, Що стало в часі, не зупинить час. Так легко рветься павутинка долі, Яка з минулим з’єднувала нас. Усе мине. Згораючи зорею, Зупиниться віків серцебиття. Теперішнє ж пливе за течією, Мов корабель, без щогли, в небуття. Усе мине. Усе доходить краю Скоріше, ніж вершини, чи мети, Життя – […]
Україно, я тебе люблю! Цю подію я не пропускаю вже багато років. Де б не була, серце кличе на Красне поле під Хустом… Якось надто близька для мене ця сторінка історії… хоча водночас… дуже далека…
