14 Ноя 2010
Арина Дорих – Стихія
Третій же Ангол вилив чашу свою на річки та водні джерела, – і сталася кров. І почув я Ангола вод, який говорив:”Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий, що Ти це присудив!..
Об’явлення св. Івана Богослова 16.4-5.
І
-Біжіть! Рятуйте господарство!
-Кривавий паводок гряде!
-За що на нас таке митарство!
О де ж Ти, Господи наш, де?
-Чи чуєш, кумо Василино,
Виходить Тиса з берегів!
-Бери скоріш на руки сина!
-Кидай овець, корову, хлів!
-Де рятуватися, Степане?
-Та заспокойся ти, отут
Постійно паводки. Вже знане
Для нас це лихо, наче ртуть.
-Картопля в хаті уже, Людо,
Тепер ще й поперек болить.
-О що ж, Михайле, далі буде?
Вода заллє усе за мить.
-Пометушіться же, сусіди,
За все бо плата йде щораз.
І заслужили ми ці біди,
Ліси погублено у нас.
-Та затули, Іване, рота!
Нас перших тут підтопить, знай.
Ще не пороблена робота,
Давай, мерщій допомагай.
-Стривай, Ганнусю, а скажи-но,
Чи ж то у Тису ось не ти
Пляшки скидала, скло та шини,
Щоб на смітник десь не нести.
-А он Василь, свиня як здохла,
У річку викинув її
І попливла у море Хрокла.
-Туди, де й кішечки твої.
-Природа, жінко, непідкупна.
Її довкола пальця вмить
Не обведеш. Тому й підступно
Вона сама за себе мстить.
Карпати дали ми згубити
І стогнуть нині у сльозах
Смереки, до сокир прибиті.
Той біль у мене аж в вухах
Бринить, неначе влітку спека,
І обпіка, немов свічки.
Вже дивом стала в нас лелека,
Від жахів мовкнуть потічки.
-Слова до справи не пришиєш.
Іди, трудися і мовчи.
-Чому мене не розумієш?
-А ти чому постійно вчиш?
-О горе, Господи, о горе!
Та ще й сліпий оцей народ.
Заговоріть до мене гори,
Чи затуліть навік мій рот!
Ой, люди, всі ви закидались.
Беріть нажитки! Все беріть!
Чому ж природи не спитались?
Її гвалтуєте! Мовчіть!
(далее…)
