Розірвана Вічність (вікон сонетів+закільцьований японський сонет) 1. Твій голос в пісні серця… На зламі серця біль впадає в небо Молозивом кохання. У конверті Безкрилі мрії, сонць далеких стебла. Предтечі Одкровення не затерті Крізь сон пророчий, чи Адама ребра Вростають міцно в пам’ять, у безмертя.
Літні грози (з вікна) (з елементами розчиненого вірша) Літні грОзи. Скельця неба в друзки, Дощ танцює вальс на підвіконні, Рве тривога спокою мотузки. Сльози застигать у долоні. Хвощ згинає стан, мов ключ скрипічний… Біль. Знемога. Хмарам світ у лоні… Листя вітер знов горта північний, Жмут, як орігамі, на бетоні. Віддзеркалля снів і мрій […]
Калюжі Залишаю зарубки на черепах каменів пам’яті. Відраховую сльози. Ще скільки зосталось до ранку? А у краплях душі відбивається місячне паперті. Зариваюсь у небо, бо бачать в мені самозванку. Завинила я тим, що без маски… різнюся у натовпі, Що по лезу ножа, мов сновида, іду через прірву. Не збагну, на серцях окуляри для чого… ще […]
Дорога Дорога починається із серця. Коріння світу там, вода життя, Немає пилу, тільки почуття… І мрії – візерунками в ясельцях. Стежина починається із ліній, Що на долоні, з сонця промінців… Вони малюють шлях, мов олівці, Крізь коридори вічності нетлінні. Бере початок путь завжди від Бога. Ми – подих Його вуст… та Слова плоть… Як пісня, […]
Використані сни Ті сни, що відцвіли у вазі ночі, У небо не піднімуться… без крилець. Обвуглено вже вічністю їм очі, Свідомість ампутовано… з потилиць… Їх ранок перекреслив. Відболіло, А може просто кануло до Лети, Усе, що з ними з’єднувало тіло. І сонцем розчленовано сюжети… Цвяхами часу вбито в камінь смерті Колишню сутність. Голка ескулапів Не […]
Лісова пісня Листочки на деревах, наче ноти… А вітер грає Моцарта сонату… Бо ж музика, немов душа, на дотик, Нагадує на смак солодку вату. Дзвіночки в лісі, мов ключі скрипічні, Ромашки, як дієзи та бемолі. Струмок несе акорди пісні вічні У виміри Молитви або Долі. Співають гори голосом пернатих, Багаття та незайманої зливи… І хочеться […]
Останній день Помпеї Земля здригнулась, вичавивши з лона Вулкан… Важкі пологи передчасні… Палала стеля неба, мов картонна. Дощ вогняний спиняв життя у часі. Підступний вбивця. Каїн… чи ж Везувій Провулки кров’ю поливав. Смак лави. І кам’яні в людей влучали кулі, А жар пекельний навіть душі плавав. У ніздрях застигав цемент пилюки, Немов піщані… падали хатини… […]
Безсоння Уважно порахую риб В долоні місяця. Їх сотні… Від пітьми нудить. Певно грип Десь там… у вічності… сьогодні. Складу зірки у звукоряд, За ними – Всесвіту узбіччя. Дванадцять вимірів підряд До них… гортати б потойбіччя… Зроблю собі подушку з мрій, Наповню запахом любові І через стіни вітровій Ввійде… залишиться у слові… Із неба скину […]
Купання червоного коня Брунькують зорі. Змито барви дня. По той бік неба навіть мрії з глини. А сонце, як червоного коня, Купає пітьма соком із ожини. І кожен промінь вмочуючи в сон, Пилюку зішкрібає всю зі шкіри. На темнім боці місяця, либонь, Холодні кільця поту від зневіри. Як яблуко спокуси, гола плоть, Аж вітер задививсь […]
На стрілці часу… На стрілці часу Павутина літ. Життя своє вимірюю словами. В небесну вазу, Наче серця квіт, Складаю мрії… догори вустами… А, поміж іншим, Сон втрачає зміст – Дарує ніч фантазії орбіту… Три крапки в вірші… А мовчання ж – піст, Щоб зрозуміть єдину мову світу. Абетка – зорі… Рідні та чужі… Поміж рядками […]
