Арина Дорих – Акація Дрібні метелики маленькі На кучерях акації. Вплітаються квітки в рідненькі Весняні декорації. Цвітінь солодких перламутри Терпким вином наповнені. Гойда щоночі місяць мудрий Їх у зірковій лодії. © Copyright Арина Дорих 2010
Арина Дорих – Соняшники Жовті рукавички І вуста брунатні, Виглядають личка Гордії та знатні. Райдугу тріпочуть За косі барвисту, Показати хочуть Свою вроду чисту. Сонечка дозрілі Протирають скроні, З вітром, захмелілі, Грають на тромбоні. Мріють до орбіти Зором дотягнуться, Недарма ж ці квіти Соняшником звуться. © Copyright Арина Дорих 2010
Арина Дорих – Яблуневі пелюстки Плюскоче незримо весна почуттями, Пісні запліта в яблуневий ажур І ловлять суцвіття жагу із серцями, Втискаючи ранку в барвистий велюр. Біленькі сніжинки деревам між пальців Спадають на шлейф недосяжний вітрів, Автографи простору в їхньому танці І ритми природи, й відлуння світів. Пелюсточки яблунь… Свічада природи… Краплиночки світла, що […]
Арина Дорих – Калина Я прокладую стежини За маршрутом журавлиним Понад брам гірських вершини, Крізь простори батьківщини До червоних грон калини. Диво-блискітки звабливі Чепурять правицю ниві, Прабатьків таять мотиви, Що пронесли через зливи Діб бентежних і сміливих. Знає добре вся родина: Символ нації – калина Та сопілка солов’їна. Душ єднання. Мрій світлина. Кетяг серця […]
Арина Дорих – Троянда Тебе зовуть царівною всіх квітів, Твої парфуми – для душі бальзам, Принада, певно, краща в цілім світі, З ікони личко, з піднебесся – шарм. Блідніють роси на гіпюрі грацій, Вуста – неначе скраплення жарин, Та під вуаллю пишних декорацій Колючі леза схованих тернин. Фатальний блиск застиг на твоїй вроді І […]
Арина Дорих – Квітка папороті Десь на плечах пристаркуватих гір, Де тиша в нетрях прихистку шукала, Де місяць протирав лампади зір, З зернини сонця папороть зростала. І чарував усіх принадний квіт Божественною дивною красою, Пелюсточок яскравий оксамит, Здається, Всесвіт застеляв собою. Колись вона буяла щовесни, Щоліта витинала пісню з серця, Лише зими […]
Арина Дорих – До кінця! Коли кохаю — всім єством своїм. Любовь – багаття, що горить, не тліє…. Для бенефісу в серцеві моїм Достатньо одного…. Що зрозуміє… Коли іду – то тільки до кінця, Хоч хрест несу, та завжди до вершини… Нема доріг – прокладу манівця. Бо й ластівки у небі в’ють стежини. […]
Арина Дорих – Не така, як усі Ти пробач, не така я, як інші, Я вразлива занадто, до болю. Фальш не входить до планів та віршів… Він надгробки лаштує на долю. Тінь обмови мерця ще мертвіша Хоче викрасти совість та мрію… Всюди байдужість – риса найгірша, Бо із нею серця кам’яніють. І хоч […]
Арина Дорих – Від фатуму буденності Від фатуму буденності, Від натовпу свавільного Ми прагнемо до вічності Дійти й зірвати куш… На гульбищі химерності, Безвілля божевільного Не помічаєм бідності Самі же власних душ… Щодня за перегонами Багацтва утопічного… І місто стало цвинтарем Згвалтованих чуттів. Живемо за законами Содому архаїчного, А фарисеям-митарям Належить суд життів. […]
Арина Дорих – Гори У сни вростають пасторальні Карпатських кряжів пильні шпилі… Таїнний зміст в лісах прадавній… Тому, напевно, серцю милі. Тут міфи предків вітер віщий Розносить разом з водограєм. Пташиний клір крізь простір вічний Творця псалмами величає. Сюди, коли надходить ранок, З небес спадають тихі зорі…. До неба мчить доріг […]
